Джойс, Джеймс Августин Алоїзіус - Біографія, життя і творчість письменника

(1882 - 1941)

Уперте сонце ранку 2 лютого 1882 року народило в Дубліні не просто дитину — воно відкрило нову сторінку у світовій літературі. Місто, в якому бруківка зберігає сліди п’яниць і святих, революціонерів і поетів, подарувало світові Джеймса Августина Алоїзіуса Джойса — дитину, що чула симфонію життя крізь тріщини реальності.

Його ім’я — як поетичне закляття: багато слів, кожне з яких звучить, ніби луна з єзуїтського собору або театру модерну. Він виріс у час, коли Ірландія кипіла. Не метафорично, а буквально: країна вибухала від болю національного приниження, релігійних конфліктів, нескінченних спроб скинути імперські пута. У цьому розжареному від суперечностей просторі маленький Джеймс вчився не тільки читати й писати — він вчився бачити світ інакше.

Джойс мав гострий слух і ще гостріше око. Він не довіряв ані богословам, ані політикам. Його батько — палкий прихильник Парнелла — лаяв англійців і попивав віскі; мати ж, глибоко релігійна, мріяла побачити сина в рясі. Вони тягнули хлопчика в різні боки, і, можливо, саме це розтягування породило того Джойса, який згодом вивільнить «потік свідомості» як форму художнього пізнання.

Освіта, що не прокладає шляхів, а вирощує лабіринти

Завдяки наполегливості матері Джеймса віддали в єзуїтський коледж, і там — між латинськими сентенціями, проповідями та мовчазними коридорами — зароджується його філософський бунт. Він навчається мов, філософії, історії, але внутрішньо вибухає: релігія вже не відповідає на його питання. У Дублінському університеті Джойс читає Ніцше й Шопенгауера, перекладає Ібсена й Гауптмана, сперечається про символізм і естетику.

Там же він відмовляється від релігії. Без драми, але з відчуттям катастрофи — не для світу, а для власної душі. Це його перша естетична революція.

Париж: дешева кава і дорогі книжки

1902 року він їде до Парижа — міста, яке пізніше стане його домом-вигнанням. У кишені — кілька франків, у голові — романи Верлена й мрії про мистецтво, в якому життя не прикрашають, а розтинують. Він живе бідно, читає багато, вдень викладає англійську, вночі пише свої перші естетичні трактати.

Саме в Парижі він натрапляє на роман «Лаври зірвано» Е. Дюжардена — і вперше зустрічає потік свідомості як художній метод. Це як блискавка в темряві — короткий спалах, що освітлює дорогу на десятиліття вперед.

Повернення до Дубліна. І перший великий «так»

У 1904 році, після смерті матері, Джойс повертається додому. І там, посеред політичних чвар і релігійного фанатизму, він зустрічає Нору Барнакл — жінку, з якою проживе все життя. Їхня перша зустріч відбулася 16 червня 1904 року — і ця дата стане святом усіх джойсолюбів: Bloomsday, день, коли вигаданий герой «Улісса» Леопольд Блум пройде по Дубліну, збираючи спогади, запахи, образи.

Цього ж року Джойс разом із Норою покидає Ірландію — назавжди. Вони мандрують Європою, осідаючи в Трієсті, де Джойс викладає англійську і пише свої перші великі речі. «Камерна музика» (1907) — поетична збірка, легка і музична, як дощова симфонія на старому фортепіано. Потім — «Дублінці» (1914): не просто оповідання, а рентген міста і нації.

«Портрет митця замолоду»: роман як розрив з усім

У 1916 році виходить роман, який став маніфестом особистої та естетичної свободи — «Портрет митця замолоду». Стівен Дедалус — альтер его Джойса — говорить про свою готовність жити за трьома принципами: мовчання, вигнання, майстерність. Його мета — не служити родині, релігії чи нації, а бути вільним творцем, здатним злітати, як Дедал, хоч і з ризиком згоріти.

«Улісс»: книга-диявол, роман-світ

Між 1914 і 1921 роками Джойс працює над романом, який переверне світову літературу. «Улісс» — це 18 епізодів, один день із життя, парафраз «Одіссеї» Гомера, глибоке й радикальне дослідження людської свідомості. Це роман, в якому немає подій, але є все: потік думок, глибини психіки, тілесність, місто, нація, світ.

У ньому Блум — не герой, а кожен із нас. Дублін — не місто, а метафора буття. Стівен — не просто митець, а той, хто шукає батька, сенс, опору. І коли вони зустрічаються — стається «єпіфанія», прозріння, якого прагне все життя.

Сліпота, війна і смерть. Але й безсмертя

У 1922 році «Улісс» виходить друком. Його забороняють, спалюють, проклинають і возвеличують. Одні кажуть — порнографія, інші — геній. А Джойс уже працює над наступним романом — «Поминки по Фіннегану», який стане ще дивнішим, ще абсурднішим, ще вищим польотом у сновидіння, колажі, мову, яка сама себе вигадує.

Цей роман він пише сімнадцять років. У цей час він майже осліп, пережив душевну хворобу дочки, політичні бурі й власне внутрішнє спустошення. Усе своє життя він пише про Ірландію, але не може повернутись туди. Всі його герої шукають дому, але йдуть у безкінечну подорож.

13 січня 1941 року він помирає в Цюріху після операції. Його ховали без державних почестей. Але слова «Так» — фінальні слова «Улісса» — вже прокотились світом, як нова молитва свободи.