Визначте, як викривається сучасна А. Чехову дійсність в оповіданнях Хірургія, Хамелеон, Смерть чиновника

Геніальний російський письменник А. П. Чехов, який творив на межі століть, створив безліч чудових творів, що оповідають про життя російського суспільства в цей перехідний період. В оповіданнях цього письменника знайшли своє відображення багато недоліків і "хвороби" того часу, серед яких - чиношанування і міщанство, вульгарність і прагнення захистити себе від активного життя на благо суспільства. Чехов, будучи непримиренним борцем з вульгарністю і міщанством, запекло боровся з цими вадами протягом усього свого творчого життя. В його оповіданнях, як і в творах корифеїв російської літератури, "відбився століття і сучасна людина".

У різні періоди свого життя письменник звертав увагу на різні недоліки сучасної йому дійсності. Так, на самому початку свого творчого шляху письменник викриває незначні вади, що лежать на поверхні людської натури, виявлення яких не вимагає глибокого аналізу. У числі цих пороків - невігластво, бажаннялюдини у всі втручатися, нав'язувати всім свою думку і зразок поведінки, чиношанування. Згадаймо геніальний розповідь А. П. Чехова "Смерть чиновника", в якому показано приклад схиляння перед званнями, здатного в прямому сенсі знищити людину.

Іншим пороком, осміяним Чеховим, є незнання людиною своїх обов'язків. Ця недуга має безліч виразів, починаючи від незнання медицини фельдшером Ку-рятіним з оповідання "Хірургія" і закінчуючи унтер-офіцером Пришибеева, який скрізь старанно наводив порядок: "... розходься! Не товпилися! По домівках ". Ці теми, подібно кохання, дружбу, вірності обов'язку, на жаль, є вічними. І до цього дня вони представляють собою їжу для розуму багатьом сатириків і фейлетоніст.

З часом розповіді А. П. Чехова перестають бути веселими та життєрадісними. На перший план у них починають виходити приховані вади. Саме на них нападав усією потугою свого таланту письменник. Основою творчості пізнього Чехова стала боротьба з хибними цінностями. Чехов побачив, як справжні "форми життя" підміняються хибними ідеями і прагненнями. Людина починає ставати служителем ідеалів, не мають майбутнього. А. П. Чехов, подібно багатьом культурним людям свого часу, намагався вказати людям на їхні помилки, хотів спрямувати суспільство в нове століття по правильній дорозі.

Проблемі помилкових ідеалів присвячений також оповідання "Агрус". У багатьох випадках саме приватна власність сприяє знищенню в людині всього людського, перекладу всій його життєвої енергії на накопичення майна. Дійсно, в оповіданні нищівно показано істинне обличчя капіталістично-міщанського суспільства, до якого люто доростає сьогоднішня Росія. В образі Миколи Івановича показано, що, отримавши можливість володіти чим-небудь, людинаперетворюється на свиню, яка прагне підім'яти під себе все, що тільки можливо, забуваючи при цьому про всі знедолених і скривджених, забуваючи навіть про власному внутрішньому світі. Чехов пише: "Треба, щоб за дверима кожного задоволеного, щасливої людини стояв хто-небудь з молоточком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні ..." Але "зміна життя на краще, ситість, неробство розвиває в російській людині зарозумілість, саме нахабне ". За стінами цього зарозумілості власник, подібно равлику, відчуває себе як у футлярі, замикається на собі, втрачає контакти з навколишнім світом, перестає відчувати необхідність спілкування: "Прийде до вчителя, сяде і мовчить ... Це називалося у нього [Бєлікова] "підтримувати добрі відносини з товаришами "..." У" футлярного "людини зникають духовні потреби, залишається тільки бажання фізичного споживання. Людина з творця перетворюється на універсального споживача. На мій погляд, споживацтво є найстрашнішим пороком сучасності, який, на жаль, не визнається недоліком, а, навпаки, захищається всілякими законами і указами.

Оповідання Чехова, вказують суспільству на його вади, спрямовані на очищення, "лікування" людини від "громадських недуг". Чехов пішов далі своїх попередників і вчителів. Так, Чехову вдалося з надзвичайною влучністю та художньої прозорливістю не тільки вказати вади сучасного йому суспільства, але і натякнути на засоби позбавлення від цих вад. Проте людство в масі своїй ніколи не прислухається до голосів великих, воно саме краще знає, як і куди їй рухатися. А тому, на превеликий жаль, розповіді Чехова не втратили і не втратять своєї актуальності. Неможливість знищення міщанства і вульгарності робить твори А. П. Чехова безсмертними не тільки за своїм мистецьким виконанням, але і по соціальному звучанню.