Джон Кітс

Про коника та цвіркуна

Сонет

Поезія землі не вмре ніколи.

Опівдні, як мовчать серед гілок

Птахи в гаю, невтомний голосок

Обнизує покоси й частоколи.

Це коник, він поймає гори й доли,

На стернях довгий ведучи танок,

А стомиться — стихає на часок

У затінку стебла або стодоли.

Поезія землі не оніміє:

Коли зима в мовчання крижане

Усе заковує, цвіркун у хаті

Заводить пісню, що в теплі міцніє,

Нагадуючи всім, хто задрімне,

Спів коника в траві на сіножаті.

Посилання на схожі матеріали:

• Джон Кітс «Про коника та цвіркуна»: Ода красі природи — Шкільний твір
• Про коника та цвіркуна — Підручник
• Джон Кітс «Про коника та цвіркуна — літературний диктант Так чи Ні» — Дидактичні матеріали
• Джон Кітс (1795-1821).«Про коника і цвіркуна» — Розробки уроків
• Джон Кітс «Про коника та цвіркуна — розробка уроку» — Розробки уроків